Новини

Півторак Г. П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи та правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». – 2-ге вид., доп. – К.: Арістей, 2004. – 180 с.
У книзі на основі найновіших досягнень історичних та філологічних наук розглянуто походження східнослов’янських народів та їхніх мов. Популярно розповідається про найдавніших мешканців на території сучасної України, Білорусі та Європейської Росії, про походження слов’ян, східнослов’янські союзи племен, визначається етнічна належність Київської Русі. Доводиться необґрунтованість доктрини про давньоруську народність і першу руську державу як «спільну колиску» українців, росіян та білорусів.

Російсько-український словник / За ред. В. В. Жайворонка. – К.: Абрис, 2003. – 1424 с.
Словник охоплює широке коло загальновживаної лексики (близько 160 000 реєстрових одиниць), відповідає сучасним правописним нормам і є авторитетним довідником при перекладі російських текстів різних жанрів українською мовою. Словник побудований за гніздовим принципом, який диктується логікою словотворення. Особливу увагу звернено на українську частину словника (щодо точності українських відповідників, порядку їх подачі, граматичних та стилістичних характеристик). Видання відбиває зміни в лексичному складі двох мов, викликані суспільно-політичними, економічними та культурними зрушеннями останніх десятиріч.

Сопоставительная грамматика русского и украинского языков / Отв. ред. Н. Г. Озерова. – К.: Наук. думка, 2003. – 536 с.
У монографії подано системний опис російської та української граматик на словотворчому, морфологічному, синтаксичному рівнях у порівняльному аспекті, відзначені спільні й відмінні риси, семантична своєрідність граматичних засобів кожної з двох мов. Досліджуються літературно-нормативні взірці письмової мови та мовлення, фіксується динаміка змін у граматичних системах російської та української мов наприкінці XX століття.

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Гол. ред. О. С. Мельничук. – Т. 4: Н–П. – К.: Наук. думка, 2003. – 654 с.
Четвертий том словника містить слова на літери Н–П. У ньому подано етимологію й схарактеризовано стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.

Скляренко В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». – К.: Довіра, 2003. – 147 с.
У книзі розглядаються «темні місця» в пам’ятці «Слово о полку Ігоревім», які досі ще не розгадані або пояснені непереконливо. Наводяться тлумачення кожного «темного місця» різними дослідниками за 200 років, що минули від часу першого видання цієї найславетнішої пам’ятки давньоруської літератури (1800 р.). Розглянуто 41 «темне місце». Майже всі вони по-новому прочитані й осмислені. Як додаток до дослідження подається новий переклад «Слова о полку Ігоревім».

Лукінова Т. Б. Числівники в слов'янських мовах (порівняльно-історичний нарис). – К.: Наук. думка, 2000. – 370 с.
Монографію присвячено проблемам походження й розвитку числівників у слов’янських мовах, реконструкції їх історії в дописемний (праслов’янський) період. Особливу увагу приділено питанням семантики та дериваційних зв’язків давніх позначень кількості, зокрема збірно-розділювальних квантитативних назв.

Півторак Г. П. Білоруська мова. – К.: Либідь, 1997. – 240 с.
Це перший в історії українсько-білоруських етномовних і культурних зв’язків підручник з білоруської мови. Він складається зі вступу та двох основних частин. У першій частині викладено особливості білоруської літературної фонетики, орфоепії, акцентології, лексики, фразеології, орфографії, граматики, у другій – стислій хрестоматії – подаються білоруські тексти. Білоруські фонетичні й граматичні особливості порівнюються з відповідними українськими, наводяться українські паралелі до білоруських граматичних термінів.