Новини

Скляренко В. Г. Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження. – К.: Довіра, 2006. – 116 с.
У монографії викладено нову концепцію походження назв Русь і варяги. Заперечується скандинавське походження цих назв і обґрунтовується положення, що обидві назви виникли в середовищі прибалтійських слов’ян. Уважно розглянуто докази на користь норманської (скандинавської) теорії походження назви Русь: свідчення Бертинської хроніки від 839 р.; розповідь Ліудпранда, єпископа Кремонського; розповідь Іоанна Диякона про похід норманів близько 865 р. на Візантію...

Литовсько-український розмовник = Lietuvių–ukrainiečių pokalbių knygelė / Укладачі: А. Л. Тараненко, О. О. Тараненко. – Луцьк: Христянське життя, 2006. – 91 с.
Видання призначене для литовців, які відвідують Україну, а також для тих, хто вивчає українську мову. У ньому подані найчастіше вживані слова, словосполучення та речення, що можуть бути використані в типових розмовних ситуаціях. Матеріал подано за тематичним принципом. Вимова українських слів передана за допомогою литовської транскрипції.

Синица И. А. Языковая личность ученого-гуманитария ХІХ века. – К.: Издат. дом Д. Бураго, 2006. – 351 с.
Монографію присвячено створенню й опису колективного портрета мовної особистості вченого-гуманітарія ХІХ ст. У центрі дослідження – комунікативний та культурологічний аспекти мовної особистості українських вчених, імена яких знані далеко за межами України, але російські тексти яких вперше стали об’єктом лінгвістичного аналізу. Монографія заповнює прогалину у визначенні місця й ролі українських дослідників у формуванні основ наукового стилю російської літературної мови та основ наукової комунікації. У праці діалогічність і двомовність вченого-гуманітарія описано як основні характеристики його мовної особистості.

Мова і мовознавство в духовному житті суспільства / О. Б. Ткаченко, Г. В. Зимовець, С. С. Єрмоленко, Т. В. Радзієвська. – К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2007. – 352 с.
У монографії досліджено функціонування мови в різні періоди розвитку цивілізації та культурних середовищ. Проаналізовано проблему мовної стійкості нації та її джерел, висвітлено мовний аспект неповноти культури та її подолання.

Скляренко В. Г. Історія українського наголосу: Іменник. – К.: Наук. думка, 2006. – 711 с.
У монографії розглянуто історію акцентуації іменників української мови від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу і встановлено основні тенденції в їх наголошенні. Широко використано матеріали з українських акцентованих пам’яток XVI–XVIII століть і словників української мови XIX–XX століть, з української класичної поезії і з діалектологічних праць, залучено свідчення російської, білоруської та інших слов’янських мов.

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Гол. ред. О. С. Мельничук. – Т. 5: Р–Т. – К.: Наук. думка, 2006. – 704 с.
П’ятий том словника містить слова на літери Р–Т. У ньому подано етимологію й схарактеризовано стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов’язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.

Очерки по сравнительной семасиологии германских, балтийских и славянских языков / Отв. ред. А. П. Непокупный. – К.: Довіра, 2005. – 367 с.
У монографії розглянуто розмаїття й основні тенденції в розвитку тієї частини словника германських, балтійських і слов’янських мов, за якою вони, об’єднуючись один з одним, виявляються протипоставленими іншим групам індоєвропейських мов. Використавши багато лексикологічних і лексикографічних джерел з германістики, балтистики та славістики, автори простежують семантичну історію окремих мов, а також цілих синонімічних рядів, пов’язаних із природою та людиною (суспільством).