В Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні відбулися наукові читання, присвячені 85-річчю від дня народження Анатолія Павловича Непокупного – знаного у світі балтиста, славіста, германіста, доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України, іноземного члена Академії наук Латвійської Республіки. На читаннях були заслухані доповіді колишніх колег Анатолія Павловича – співробітників сектору порівняльно-історичного та зіставного мовознавства відділу загального та порівняльно-історичного мовознавства.

В. П. Пономаренко наголосив на істотному внескові вченого в дослідження мовних контактів, насамперед балто-слов’янських, що дозволяє говорити про нього як про індоєвропеїста. На думку доповідача, семасіологічні розвідки А. П. Непокупного ґрунтувалися на характерних германо-балто-слов’янських мовних паралелях, проте він не оминав увагою показові факти багатьох інших мов, у тому числі романських. Характерним прикладом може слугувати стаття «Апелятив литва в «Енеїді» І. П. Котляревського та його культурно-історична паралель в «Несамовитому Роланді» Л. Аріосто», в якій порушується масштабна етнолінгвістична проблема, стосовна апелятивації етнонімів. Ця праця, за висновком В. П. Пономаренка, є також зразком методологічного орієнтиру для дослідників-мовознавців.

А. Р. Дочу окреслила праці А. П. Непокупного, присвячені балто-слов’янським мовним взаєминам, зокрема, в руслі продовження його мовознавчих традицій розглянула литовсько-тюркські мовні контакти і запозичення.

У виступі Л. Р. Калинович ішлося про А. П. Непокупного як поета, осмислювалися особливості його творчості, аналізувалися поетичні переклади, доробок популяризації балтійської поезії в Україні. Значна частина повідомлення була присвячена поетичній лексиці як матеріалу дослідження в працях ученого.

А. Л. Тараненко у доповіді констатувала, що в процесі дослідження явища вторинної номінації, зокрема, вторинної номінації від зоонімів, дуже важливо визначити основну семантичну домінанту, основу мотивації, яка впливає на напрямок і причини цього процесу. Для вироблення моделі вторинної номінації від зоонімів дослідницею було обрано назву вовка, однієї з найважливіших як у повсякденному житті, так і в міфології тварин у балтійських і слов’янських мовах. На думку А. Л. Тараненко, вартим уваги і продуктивним є дослідження семантики похідних слів у різних мовах, тобто з точки зору фонетики це можуть бути й досить далекі слова, а в семантичному розвитку цих утворень можуть бути визначені певні типологічні моделі.

У повідомленні Л. В. Аніщенко йшлося про історію апелятивізації етнонімної словоформи cravatе у французькій мові, втрату нею в процесі семантичного розвитку етнічного змістового компонента, про напрями подальшої еволюції смислової будови слова. Розглядалися мовні та позамовні чинники, що вплинули на розвиток семантики лексеми.

М. І. Вакулич присвятила виступ антропонімам балтійського походження в староукраїнских документах ХIV ‒ початку XVII ст. Доповідачка констатувала, що свідченням асиміляції зазначених імен на українському ґрунті є їхня повна включеність у староукраїнську антропонімну формулу у т.ч. у її еволюційному розвитку від однолексемного іменування до багатолексемної формули.

Попри те, що зазначені доповіді не змогли охопити весь спектр мовознавчих зацікавлень Анатолія Павловича Непокупного, вони стали черговим кроком до осягнення наукової спадщини без сумніву великого вченого. Сподіваємося, що думки Анатолія Павловича надихатимуть ще не одного вченого на нові пошуки і цікаві знахідки, а молоді науковці віднайдуть у його численних працях надійну руку Вчителя.