Новини
Любомир Омелянович Белей (1962–2018)
Минулого року спочив навіки Любомир Омелянович Белей — відомий мовознавець, педагог і громадський діяч, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови філологічного факультету Ужгородського національного університету, засновник і директор науково-дослідного Інституту україністики ім. Михайла Мольнара, відомий широкому колу українських і зарубіжних учених.
Любомир Белей народився 18 березня 1962 р. в селищі Войнилів Івано-Франківської області. У 1983 р. закінчив Ужгородський держуніверситет. Захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови» (1986) і докторську дисертацію «Українська літературно-художня антропонімія кінця ХVIII – XX ст.» (1997). З 1986 по 2000 рр. працював викладачем, доцентом, а згодом професором кафедри загального і слов’янського мовознавства, з 2000 р. – професором кафедри української мови Ужгородського національного університету. У 2005–2007 рр. працював проректором з навчально-виховної роботи УжНУ.
Наукова доповідь Т. Я. Марченко «Номінація спадщини в слов’янських мовах»
На засіданні вченої ради Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні з науковою доповіддю «Номінація спадщини в слов’янських мовах: структурна й семантична специфіка» виступила старший науковий співробітник відділу слов’янських мов кандидат філологічних наук Тетяна Яківна Марченко.
Доповідачка простежила процеси формування й функціонування назв спадків у слов’янських мовах, виявила спільні й відмінні риси в лексичному складі та словобудові, з’ясувала семантичну специфіку відповідних найменувань в окремих мовах.
Нагороди на честь 100-річчя НАН України
З нагоди 100-річного ювілею Національної академії наук України постановою Президії НАН України ряд працівників Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні нагороджено почесними відзнаками.
За плідну, творчу, високопрофесійну працю, розроблення новітніх наукових рішень, зміцнення міжнародного авторитету вітчизняної науки та значний внесок у розвиток вищої державної наукової організації Пам’ятну відзнаку на честь 100-річчя НАН України отримали академік НАНУ В. Г. Скляренко, академік НАНУ Г. П. Півторак, член-кореспондент НАНУ О. О. Тараненко, доктор філологічних наук В. В. Жайворонок.
Лінгвістика XXI століття: традиції і перспективи розвитку
27 листопада 2018 р. в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України відбулася Третя наукова конференція молодих учених «Лінгвістика XXI ст.: традиції і перспективи розвитку». Цікавих виступів і дискусій учасникам конференції побажав у вступному слові заступник директора з наукової роботи канд. філол. наук О. І. Скопненко.
Радзієвська Т. В. Дискурсивні простори: історико-лінгвістичний вимір. — Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2018.—323 с.
У книзі крізь призму існуючих у культурі дискурсивних практик аналізуються різні аспекти мовленнєвої діяльності, розглядається функціонування лексико-синтаксичних засобів у текстах, що представляють дис¬курси різних типів — критико-аналітичний у складі наукового дискур¬су, художній, епістолярний, мемуарний, а також дискурс щоденника. З прагмалінгвістичних позицій вивчаються індивідуальні зразки текстотворення з урахуванням історико-культурних чинників та мовної особистості автора.
Доповідь Ю. Л. Мосенкіса «Критське лінійне письмо А: індоєвропейські тексти 2000–1500 рр. до н. е.?»
На засіданні семінару «Семантичний і функціональний аспекти вивчення мови: слово, речення, дискурс» з науковою доповіддю «Критське лінійне письмо А: індоєвропейські тексти 2000–1500 рр. до н. е.?» виступив доктор філологічних наук, професор Інституту філології імені Тараса Шевченка Юрій Леонідович Мосенкіс. Пропонуємо Вашій увазі основні тези доповіді.
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти. — К.: Видавничий дім Д. Бураго, 2018. — 404 с.
Монографія є цілісним дослідженням конфліктного дискурсу на матеріалі української художньої прози ХХ — початку ХХІ ст. Виявлено природу й типологію мовленнєвих конфліктів, а також визначено фактори, що зумовлюють зародження, розвиток і вирішення конфліктної ситуації на різних етапах діалогу. Висвітлено структурні, процесуальні та квалітативні ознаки конфліктної протидії. Виділено сценарії спілкування в конфлікті, а також спеціалізовані й неспеціалізовані вербальні засоби вираження агресії. Описано типи мовних особистостей, причини та зовнішні прояви емоцій і почуттів учасників конфліктного дискурсу; виявлено способи концептуалізації у свідомості носіїв української мови негативних емоцій.