МЕРТИ, мру, мреш, недок. 1. Умирати, гинути (переважно у великій кількості, масами). З щастя не мруть (Номис, 1864, № 1710); Чума з лопатою ходила, ..А люди біднії в селі, Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах Та й мруть (Шевч., II, 1953, 150); Пішли дощі, холоди. Люди на тиф почали хворіти й мерли, як мухи восени (Головко, II, 1957, 19); Пустить [літак] диму на садки, - Мруть від диму шкідники (Нех., Ми живемо... 1960, 36).

2. перен. Те саме, що завмирати 1. Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре (Номис, 1864, № 8758); Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить - що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Вовчок, І, 1955, 28).