БРОНЯ, броні, ж, 1. заст. Металевий одяг для захисту тулуба воїна. Вже зібрався Олег віщий На вражу недолю, Їде конем білогривим По чистому полю. Блищить броня цареградська, Шелом аж палає (Рудан., Тв., 1956, 209); Вони схилились у земнім поклоні Московським далям, рідній стороні, І, брязнувши кружальцями броні. Звелися рвучко й скочили на коні (Бажан, Роки, 1957. 230); * У порівн. А кінь.. як намальований: шерсть на йому блищить, як броня (Стор., І, 1957, 94); // Зброя. У той день, як нам рушать, подарував він свого коня і роздав броню: кому шаблю, кому пістолі, кому гвинтівку (Стор., І, 1957, 178); До броні! Настала година слушна За рідний край стать в обороні (Стар., Поет. тв., 1958, 39).

2. Захисне облицювання із сталевих плит на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін. Вони бронепоїзди обшивали корабельною бронею (Кучер, Чорноморці, 1956, 144); Де бронею танки в просторах гриміли, комбайни в житах попливуть (Сос., Вірші, 1954, 57); // Броньовані бойові машини. Вони чекали тієї хвилини, коли, сівши на броню, ринуться в прорив (Ю. Янов.. Мир, 1956, 202).

3. тільки броня. Закріплення когось або чогось за ким-, чим-небудь; документ на це закріплення. - Всю війну я провів у Казахстані.. З бронею в кишені просиджую штани у заводській лабораторії (Рибак, Час.., 1960. 144).