Тлумачний словник української мови
ТРЕМТЯЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до тремтіти. Тарас, змахнувши тремтячою від хвилювання рукою, став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде, 1939, 203); Оксен сидів на своїх санях. Йому підвели тремтячого від холоду і пострілів трофейного коня (Тют., Вир, 1964, 528); - Я був у Карла Павловича Брюллова. Він похвалив мій малюнок, - тремтячим від щастя голосом сказав Тарас (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 103); [Неофіт-раб:] Жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших, і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря, дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним, та з лютими собаками, тремтячу від голосу вовків, левів, шакалів.. і всякого хижацтва (Л. Укр., II, 1951, 238); * Образно. Одні робітники.., високо закидаючи сокири, рубали тремтячі від страху кущі (Коцюб., І, 1955, 216).
2. Який тремтить (у 1, 2 знач.); здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтливий. Стояла тополя уся в серпанку, струнка і тремтяча, як наречена, що йде до шлюбу (Коцюб., II, 1955, 189); Рум'яні пиріжки на величезних блюдах горами здіймались над жареними качками, фаршированими гусьми, над прозорими тремтячими холодцями в круглих мисках (Донч., II, 1956, 436); // Який нервово, від хвилювання тощо здригається, рухається. Через якийсь час дід вернувся із суду, блідий, тремтячий, немовби зламаний (Фр., VI, 1951, 186); Лукія мовчала. Все її бліде обличчя з червоними очима, з тонкими тремтячими губами, виявляло велику борню душевну (Гр., І, 1963, 393); // Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.). З-за хмар височенько Пливе місяченько і сипле проміння тремтяче (Вороний, Вибр., 1959, 81); Мріють у тремтячому мареві далекі села (Тют., Вир, 1964, 282); // Переривчастий, дрижачий (про голос, звук). Орфей бере флейту, притуляє до уст і видає такий тремтячий, жалібний тон, що дужий Зет не видержує і заливається слізьми, як дитина (Л. Укр., І, 1951, 453); * Образно. Я відчуваю біля себе тепле плече жінки, вона чудово пахне - якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни (Ю. Янов., II, 1958, 42).