ТРЕМТЮЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тремтячий 2. Поздоровкавшись із сином, спиняється [батько] поглядом на змилених тремтючих конях: - Чого це гнали так? - Прикрутило, тату, - синове обличчя потемніло. - Гості в Хорлах, непрохані гості... (Гончар, II, 1959, 11); Бабуся, піймавши на базарі сусідку, помогоричивши, випила й сама і потанцювала з радощів, держачи тремтючими руками чарку... (Барв., Опов.., 1902, 500); Раптом блиснули в мороці вікна соннії будинків, пробудились на хвилину та одразу і загасли, тільки відблиском тремтючим ледве-ледве променіють... (Дн. Чайка, Тв., 1960, 184); Писар засвітив свічки, старі батьки і Павло відступили дальше від стола, адвокати встали, а Пастка почала тремтючим голосом повторяти за суддею слова присяги (Мак., Вибр., 1954, 231).