ЦИНГЕЛЬ, гля, ч., заст. Курок. Се буде просто. Я вийду на поле, туди десь за парк, приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель... (Коцюб., II, 1955, 263); - Не міг я стрілити, за цингля взять не міг... Рушницю вирвав він з тремтячих рук моїх І стрілив - та ще й як! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144).