УГОРЦІ, ів, мн. (одн. угорець, рця, ч.; угорка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини. Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 26): У закарпатському колгоспі молодому Пшеничне поле простяглося до кордону. А потім і в угорців зникли ниви кволі, І спіє хліб артільний в їх і в нашім полі... (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 22); Угорки, пропустивши Черниша, про щось жваво заговорили поміж себе (Гончар, III, 1959, 268).