ТЕРН, у, ч., рідко. Те саме, що терен. На вгороді калинонька, по дорозі терн, Любив же я дівчиноньку, люблю і тепер (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 455); Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі..; кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (Котл., І, 1952, 149); * У порівн. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терн-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний (Кв.-Осн., II, 1956, 156).