СПАСИБІ. 1. виг., кому, чому, без додатка і з спол. що. Уживається для вираження, висловлення вдячності за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін.; дякую; дякуємо. [Запорожець:] Оце то так! вчистив, нічого сказати: і доладу, і правда. Добре, далебі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі (Шевч., І, 1963, 99); - Спасибі, мамо, що ви мене жалуєте, що за нелюба не оддаєте! (Вовчок, І, 1955, 62); [Яким:] Ну, от я вже й наївся... (Устає). Спасибі вам за хліб, за сіль! [Василина:] На здоров'я! (Гр., II, 1963, 539); Спасибі діточкам, що написали до мене (Коцюб., III, 1956, 310); - Підложіть що-небудь під голови, чогось немов низько стало. Так... спасибі (Л. Укр., III, 1952, 705); - Спасибі тобі, земляче, за новини (Тют., Вир, 1964, 440); // ірон. Уживається для вираження невдоволення, незгоди, при відмові від чого-небудь неприємного, небажаного і т. ін. - А Явдоху хто з світа звів? - питає гостро Чіпка.. - То це я, сину?.. - Уже ж не я... - Спасибі... (Мирний, І, 1949, 410); - Просимо до полудня! - сказав Денис і показав рукою на порожню миску. - Спасибі! я вже пополуднувала дома. Доїдай, Денисе, на здоров'ячко, та тільки не об'їдайся,- сказала Соломія і посунула порожню миску до Дениса. - Спасибі за ласку,- обізвався Денис (Н.-Лев., VI, 1966, 340).

І спасибі не скаже див. сказати; Сказати [велике] спасибі див. сказати; Спасибі і простибі (простибіг) див. простибі, простибіг; Спасибі й за це (те); Спасибі й на цьому (тому) - добре, що хоч так. - Чого же се воно [борошно] чорне? - ..То воно трохи з горілим, ..димом припахає... Спасибі й за це! - дякували чоловіки (Мирний, IV, 1955, 256); Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку - і за те спасибі..! (Коцюб., І, 1955, 87); - Більше нічого не допитуйтесь. - Ну, спасибі й на цьому, спасибі, дорогенький,- радісно закрутилася [Вереміїха] біля воріт (Стельмах, II, 1962, 287).

2. у знач. присудк. сл. Треба бути вдячним за що-небудь. Новорічні бажання не пішли мені на користь,- хоч все-таки спасибі за них добрим людям (Л. Укр., V, 1956, 126); «Спасибі, Що Сонечко на весну повернуло, А то б земля була навік схолонула, заснула» (Тич., І, 1957, 50); - Спасибі Мар'яні, що таку славну криницю викопала (Стельмах, II, 1962, 294); Горпищенко зняв з стіни карту Криму, подав ад'ютантові: - Повісиш у бліндажі. Пішли. Спасибі дому цьому, підемо ік другому, як говорив колись мій покійний дід (Кучер, Голод, 1961, 74); // у знач. вставн. сл. Штовхаюсь я; аж землячок, Спасибі, признався, З циновими гудзиками (Шевч., І, 1963, 243); // також у сполуч. із залежними сл.- Назначили нам землю, спасибі добрим людям, а стара затялася і не хоче брати отієї півдесятини, що від Денисенка відходить (Стельмах, II, 1962, 22); Та ось якраз дзвінок (спасибі ж бо йому) на коридорі кінець урока сповістив (Тич., II, 1957, 31).

3. у знач. присудк. сл. Добре, щастя, що... Та вже за те спасибі, що як розпитав [цилюрик], чим Маруся недужа, так разом і зібравсь (Кв.-Осн., II, 1956, 82); Докучає було та робота. Докучає,- аж пече; та що врадиш? Спасибі хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по інших, чуємо (Вовчок, І, 1955, 102).

4. у знач. ім., невідм., с. Подяка. - Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені хрещений батько, Спасибі зароби собі. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Котл., І, 1952, 110); Та й ганявся ж Потапович за тим спасибі! ..Таке йому смачне те генеральське спасибі!! (Мирний, І, 1949, 194); Рукам, що цей узор любовно вишивали.., Спасибі хай летить над Волгу повноводу (Рильський, III, 1961, 127); - Виорю своє, а потім Давидові й тобі пособлю. - Спасибі. - Спасибі не відбудеш (Стельмах, І, 1962, 631); // також у сполуч. із означ. велике, сердечне, щире і т. ін. Велике спасибі Вам за Ваш подарунок (Мирний, V, 1955, 409); Прийміть від мене сердечне спасибі за обіцяну поміч словом і ділом (Коцюб., III, 1956, 114); Хома починає при всіх бійцях читати майорові листа від Явдошки.. «Передай від мене і від діток наших щире спасибі твоїм офіцерам, що прописали нашому голові...» (Гончар, III, 1959, 204).

@ За спасибі - без плати. Дід знову забалакав: - ..Я людям служу, громаді служу - так, за хліб, за спасибі... от що! (Мирний, І, 1949, 158); [Денис:] Чорта з два я їх [ховрахів] ловитиму за спасибі!.. (Кроп., II, 1958, 11); В пляшці була не горілка, а кислий оцет. Хоч оцту теж за спасибі не купиш, але Сивокіз образився і, відпльовуючись, пішов з весілля (Панч, На калин. мості, 1965, 10).