СОВОК, вка, ч. Лопатка з загнутими догори бічними краями і перев. короткою ручкою. Я бачив.. чиюсь руку з совком, яка брала з другого мішка борошно (Донч., V, 1957, 170); Набрала [Катерина] у совок проса (Шиян, Переможці, 1950, 36); // Пристрій, що формою нагадує таку лопатку. Попереду, закриваючи крутий лоб танка, приховуючи його широкі лапи-гусениці, вилискував величезний сталевий різак, якийсь дивовижно гострий совок, навіки приклепаний до танка (Загреб., Європа. Захід, 1961, 4).