ОПАР, у, ч., рідко і, ж., діал. 1. Легенький туман; випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Н.-Лев., IV, 1956, 326); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Оп., Іду.., 1958, 382); * У порівн. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Ле, Україна, 1940, 273).

2. Місце на болоті, що ніколи не замерзає.

3. Ополонка, перев. утворена течією. Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (Гонч., Вибр., 1959, 255).