МАЧУХА, и, ж. Дружина батька стосовно його дитини (дітей) від іншого шлюбу; нерідна мати. Добра мачуха, а все не рідна мати (Укр.. присл.., 1955, 138); [Наталка:] У мене рідна мати - не мачуха, не схоче своєї дитини погубити (Котл., II, 1953, 38); - А хіба у вас нікого з рідні нема? - Чому нема! Батько є. Матері, правда, нема, ще з дитинства. Мачуха (Головко, II, 1957, 455); * У порівн. Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми... (Коцюб., І, 1955, 68); // перен. Про що-небудь безжалісне, жорстоке. - Ти ж підеш на чуже село, .. - то й не побачимось. Чуже село - мачуха, не пригріє (Барв., Опов.., 1902, 205); - Хто б не прийшов зі зброєю панувати в наш край, чи Франція, чи Англія, чи Америка, але ніяка з них ніколи не стане матір'ю нашим дітям, завжди вона буде для них мачухою лютою (Гончар, II, 1959, 21).