ЗНАМЕННЯ, я, с., книжн. 1. Прикмета, ознака, що вказують на щось, свідчать про що-небудь. І повзуть інші чутки про знамення на землі і на небі, про сонячне затемнення і про те, що наближається кінець світу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 484); На знамення, що віщує долю, запал князю зважить не дає (Забіла, Промені, 1951, 176).

2. заст. Те саме, що символ.

^ Стовпове знамення, муз.- система нотного запису. Була створена [в Київській Русі ] і оригінальна система записування музичних творів - так зване стовпове знамення, або крюкова нотація (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 536).

^ Знамення часу (сучасності, епохи) - типове, характерне для певного періоду явище. Знамення часу - тісний творчий союз науки й виробництва (Рад. Укр., 22.I 1965, 2); Жовтнева революція вивільнила невичерпні сили соціалізму, і немає перепон, які могли б зупинити процес їх розвитку, завоювання мас ідеями комунізму. Це - вирішальна особливість нинішнього століття, це - знамення сучасності (Талант.., 1958, 108).