ВОЗИТИСЯ, вожуся, возишся, недок. 1. Їздити з ким-, чим-небудь, возити кого-, що-небудь. Не вагалася пані: доручила управляющому [управителю] весь маєток і поїхала з дорогою дитиною по всіх світах.. П'ять років уже вона возилася (Дн. Чайка, Тв., 1960, 65); Возитися з валізкою по місту.

2. біля (коло) кого-чого, розм. Займатися якоюсь клопітною справою; вовтузитися. Поки Карпо розпрягав шкапу та возився коло воза, Христя скінчила роботу і кликнула його в кухню (Мирний, III, 1954, 102); Заклопотана та серйозна, вона возилася біля чогось у сторожці-кухні... (Вас., І, 1959, 119); // з ким -чим. Повільно й довго робити щось, займатися ким-, чим-небудь. - І охота тобі возитися та панькатися з тим старим банкротом? (Фр., II, 1950, 378); Чиркаючи сірниками, Старов довго возився з замком (Ільч., Серце жде, 1939, 20).