УСУНЕНИЙ1, УСУНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усунути1. Жінка [в царській Росії] була усунена від участі в громадсько-політичному житті (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 3); // усунено, усунуто, безос. присудк. сл. [Зорін:] Де Грабчак?.. [Степан:] Хіба ви не знаєте? Його вже усунуто з посади старшого... (Баш, П'єси, 1958, 124).


УСУНЕНИЙ2 див. всунений.