ТИС, ч. 1. род. а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах. - Давайте сюди сосну зимової рубки, давайте сюди дуба, давайте бука й горіха. Хай принесуть тиса, що негній-деревом називається в народі (Ю. Янов., II, 1958, 125); В ущелинах, на неприступних скелях [Кримських гір] ростуть поодинокі тисячолітні тиси, оригінальні хвойні дерева з темно-зеленою хвоєю (По заповідних місцях.., 1960, 139); З групи вимираючих деревних порід насамперед треба назвати релікт (залишок) третинного періоду - тис ягідний, який має важливе наукове, господарське й декоративне значення (Наука.., 4, 1961, 36).

2. род. у. Деревина такого дерева. Меблі з тису.