НЕВИРАЗНО. Присл. до невиразний. На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Л. Укр., III, 1952, 583); Біля воріт невиразно чорніла постать Сергія (Тют., Вир, 1964, 210); Віта одвела очі і невиразно промовила: - У Івана Лук'яновича великі неприємності (Грим., Подробиці.., 1956, 169); З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (Головко, II, 1957, 319).