КІН, кону, ч. 1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі.

@ Ставити (поставити) на кін що: а) вносити свою ставку в спільну гру. Тут же, розмінявши полтиника, Данько поставив свою долю на кін (Гончар, Таврія, 1952, 67); б) (перен.) ризикувати. Він поставить на кін усе. Воля або смерть... (Коз., Гарячі руки, 1960, 165).

2. Спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени (Кроп., II, 1958, 44); На кін виходять розхвильовані актори (Ю. Янов., IV, 1959, 39).