ЖУЖЕЛИЦЯ1, і, ж. 1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Бойч., Молодість, 1949, 285); Кучугури жужелиці й зотлілої цегли ховалися в хащах ожини та дикої малини (Донч., II, 1956, 61); Сірко Старший слухняно виходив, але вибрану жужелицю потихеньку виносив з хати (Сенч., Опов., 1959, 194).

2. діал. Нагар. Свічка нагоріла; велика жужелиця на гноті задержувала світ (Мирний, І, 1954, 319).



ЖУЖЕЛИЦЯ2, і, ж. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. В пухкому грунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 18).

^ Хлібна жужелиця - смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Хлібна жужелиця (турун) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колг. Укр., 8, 1961, 23).