ДВОЗНАЧНИЙ1, а, е. 1. Який має два значення. Треба складати речення з відповідними словами [омонімами] настільки повно, щоб слово не було в даному конкретному випадку двозначним і цим би не затемнювався зміст цілого речення (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 59); // Який може бути витлумачений у двох значеннях; який має двояке значення. Він зрозумів уїдливе, двозначне запитання. Воно поцілило в серце нищівним ударом, збило йому пиху (Рибак, Помилка.., 1956, 65); - Але чи не здається вельможному пану, що цей Сагайдак зайняв досить двозначну позицію? (Тулуб, Людолови, II, 1957, 495).

2. Який має в собі нескромний або непристойний натяк. Тільки Стасик.. все кидав двозначні жарти, від яких болісно червоніла і мало не плакала дівчина (Тулуб, Людолови, II, 1957, 160); - Моя дружина - свята! - відповів [Підопригора] з гордістю і неприязню: терпіти не міг двозначних натяків і масних розмов (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 62).


ДВОЗНАЧНИЙ2, а, е. Який складається з двох знаків. Двозначне число.