ДАВАТИ, даю, даєш; мин. ч. давав, давала, ло; наказ. сп. давай; недок., ДАТИ, дам, даси, дасть; дамо, дасте, дадуть; мин. ч. дає, дала, ло; наказ. сп. дай; док. 1. перех. Передавати від однієї особи до іншої. Ївга взяла усе господарство у свої руки.., а тільки які лучаться гроші, то усе батькові дав (Кв.-Осн., II, 1956, 257); Назносили Марині одежі - той те дає, другий друге тиче (Мирний, IV, 1955, 252); - Добряча шапка. Чабанська... Це мені Хома дав (Гончар, III, 1959, 76); // Надавати в чиєсь користування. [Любов:] Я ж сказала, що даю хату на вечірку (Л. Укр., II, 1951, 19); Раз якось голова послав до Миколи десяцького, щоб він дав свого коня під станового (Н.-Лев., II, 1956, 259); // Платити, виплачувати. - Не по полтинику на день буду тобі давати, а від сьогодні по цілковому (Кв.-Осн., II, 1956, 407); - Що візьмеш, небого? За рік, чи як? - А що дасте (Шевч., 1,1951, 315); // Повідомляти, передавати (адресу, телефон). - А коли од'їжджав, проводжала І на пам'ять адресу дала (Сос., 1, 1957, 337); // Пропонувати, звільняти (місце). А молоді Чайченки хоч і рядком сидітимуть, та була між ними як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає -доторкнутись стережеться (Вовчок, І, 1955, 237); Посувались на лавах люди, щоб дати місце новим (Коцюб., II, 1955, 352).

Давати (дати) землю (грунт і т. ін.) - наділяти землею (грунтом і т. ін.). І в других селах давали їм [селянам] землю неродючу (Н.-Лев., II, 1956, 261); - А таки чутно між людьми, що будуть відбирати панські грунти та давати людям... (Коцюб., І, 1955, 113).

2. перех. Дарувати що-небудь. - Хіба йому подарочок дасте, а? А я однесу (Вовчок, 1,1955, 78); [Гелен:] Лиш кінь один стоїть на таборищі, - богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр., II, 1951, 302); // Присвоювати звання; нагороджувати. У дні війни і миру - Сержанта старшого дали мені за службу щиру (Воскр., Цілком.., 1947, 35); // перен. Наділяти чим-небудь. Вміла мати брови дати.. Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Шевч., І, 1951, 32); [Руфін:] Я ніколи не вживаю супроти тебе ні тієї сили, яку мені дала сама природа, ні того права, що дає закон (Л. Укр., II, 1951, 342).

Бог дасть див. бог; Дай, боже (бог), ноги див. бог; Дай, боже, пам'ять див. бог; Не дай, бог (боже) - уживається при небажанні, запереченні чого-небудь. Не дай, боже, в багатого І пить попросити (Шевч., І, 1951, 233); Що [як] бог дасть див. бог.

@ Не дано - нема; Не дано кому з інфін. - не може хто, що. - Кожному вільно, що хоче казати й думати!.. Тільки не кожному дано знати... заглянути в чужу душу (Мирний, II, 1954, 171).

3. перех. Покладати на кого-небудь виконання чогось. Переписувати.. - зовсім не маю часу, а другому дати переписувати - нікому (Мирний, V, 1955, 395); Командир батальйонного взводу зв'язку дав йому три наряди поза чергою (Гончар, III, 1959, 55).

4. по чому, в що і без додатка, неперех., фам. Бити, вдаряти. - Давайте всім і в ніс і в уси (Котл., І, 1952, 210); - Підняв руку та як дав мені у ліве ухо - так у моїй гоолові і пішло в усі дзвони дзвонити!.. (Мирний, III, 1954, 164); [Хмельницький:] Дивись, козаки почали рубати крилатих [шляхту]. Ох, і дають, аж пір'я сиплеться... (Корн., 1, 1955, 250); - Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Янов., II, 1954, 18); // безос. Він уже стернею біг, як раптом у ногу дало, так і спіткнувсь (Головко, І, 1957 113).

@ Давати (дати) бухана (стусана і т. ін.) - бити. Микола однією рукою вхопив пана за ногу, другою почав давати стусани в груди (Н.-Лев., II, 1956, 209); Дати бухана (Номис, 1864, № 38050); Давати (дати) перцю кому - карати кого-небудь. І нам у роботі, щоб далі зростати - Прийдеться ще декому й перцю давати (С. Ол., Вибр., 1959, 28); - Нехай би де.. так розташувались [чорти], дали б їм зараз перцю (Кв.-Осн., II, 1956, 241); - Ось він тобі дасть зараз перцю! (Шиян, Баланда, 1957, 12); Як дам (дасть) - як ударю (вдарю). - Як дам! очіпок ізлетить (Котл., І, 1952, 245); - Геть, сатано! бо як дам, то й перекинешся! - скрикнула Настя (Коцюб., 1, 1955, 72).

5. перех., розм. Визначати вік (на вигляд). Дідові дев'яносто без трьох, хоч йому можна на зверхній вигляд дать 60 (Вас., II, 1959, 521); // Згоджуватися платити по певній ціні; визначати, встановлювати ціну. - Де тобі, кажуть, проти здорового зробити? та й дають меншу ціну проти других (Кв.-Осн., II, 1956, 401); Колись за неї [кожушину] двадцять рублів давали (Мирний, IV, 1955, 297).

6. перех., у сполуч. з ім. сніданок, обід і т. ін. Улаштовувати, організовувати, запросивши гостей. Здалека натякнув, що, певно, дворянство буде давати обід, варт би і земству почтити такого чоловіка (Мирний, III, 1954, 285); Голова наш дав обід двом гостям поважним (С. Ол., Вибр., 1959, 130); // у сполуч. з ім. концерт, вистава і т.ін. Виступати перед публікою (з концертом, виставою і т. ін.). А тепер через день дають Руслана і Людмилу. Та що то за опера, так ну! (Шевч., VI, 1957, 26); Сподіваюся, що учениця багато переважить свого учителя і буде давати концерти (Л Укр., V, 1956, 85); [Поліна Павлівна:] Поїхала з аим у тайгу.. Аркадій добував золото, я давала.. концерти (Мокр., П'єси, 1959, 201).

7. перех. Приносити як наслідок чого-небудь, винагороду за що-небудь. Чорна корова, а біле молоко дає (Укр.. присл.., 1955, 275); [Храпко:] Ну, оскільки ж тобі та лучка доходу давала? (Мирний, V, 1955, 124); Земля розкриє свої скарби,почне давати те, що вона може дати при хорошому обробітку (Ле, Опов. та нариси, 1950, 168); Люпин дав з гектара 3.360 кормових одиниць із вмістом у кормовій одиниці 141,7 грама білка (Рад. Укр., 14.1 1959, 2).

8. перех. Виявлятися як наслідок якого-небудь стану або дії (про появу чого-небудь у чомусь). При слабких землетрусах будинки дають тільки тріщини (Фіз. геогр., 5, 1956, 105).

9. перех. У сполуч. з багатьма іменниками, перев. дієслівного походження, означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника. - Я парубку ганьби не даю, і піти [заміж ) не піду! - одказала Катря чисто, як виспівала (Вовчок, І, 1955, 210); Він мало їв і на питання давав не до речі відповіді (Коцюб., II, 1955, 286); Поруч них лежав батарейний радист, поранений в обидві руки, і давав їм вказівки (Гончар, III, 1959, 146); Хто молодший та ближче стояв, так кинулись поміч дати тим, що біля вірьовок (Кв.-Осн., II, 1956, 180); // У сполуч. з деякими іменниками означає робити, зробити, здійснювати, здійснити. Дзвоник дав сигнал, і публіка почала збираться до платформи (Н.-Лев., І, 1956, 435); [Балтієць:] Через фронти Каледіна, Центральної ради я пробився і приніс вам привіт від крейсера, що перший дав залп по Зимньому (Корн., І, 1955, 57).

10. з інфін., неперех. Дозволяти, надавати можливість що-небудь робити. Щілина [у дверях] завширшки в долоню давала на все вільно дивитись (Мирний, III, 1954, 159); Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає (Шевч., І, 1951, 390); Пані така, що й одпочити не дасть: роби та й роби! (Вовчок, І, 1955, 29); [Шумейко:] Ну, поздоровляю, вітаю! Дай тебе ще раз обійняти (Коч., II, 1956, 546).

11. неперех., наказ. сп. давай, давайте з інфін., недок., неперех. або з дієсл. 1 ос. одн. і мн. майб. ч., розм. Виражає заклик до спільної дії.- Знаєте що, хлопці? Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (Н.-Лев., II, 1956, 201); - Давай перестоїмо під оцим грибком (Гончар, III, 1959, 11); - Давайте вертатись (Головко, І, 1957, 484); // наказ. сп. давай, давайте. Виражає заклик або наказ до дії, звернений до інших. - Давайте вашого гульвісу, Я.. його одправлю к бісу, І вас подавимо, як мух! (Котл., І, 1952, 237); - Хто там кричить? Давай сюди! - зіпонув Кривинський (Мирний, II, 1954, 198); Він переставив фігуру. - Ну, ну. Давай! (Головко, І, 1957, 426).

12. наказ. сп. давай з інфін., недок., неперех., розм. Уживається у знач.: почав, став енергійно робити що-небудь. Всі обомліли. Злякались, давай терти хрін, класти проти серця (Барв., Опов.., 1902,206); - Цар [Ворон], здурілий від воєнного запалу, кинувся на мене зі своїми міністрами і давай мене бити (Фр., IV, 1950, 109).

13. неперех., наказ. сп. дай з дієсл. 1 ос. одн. майб. ч. у знач. спонукальної частки, неперех., розм. Виражає власну готовність до якої-небудь дії, спонукання робити що-небудь. - Дай одвідаю, як там вона [вдова] пробува (Л. Укр., IV, 1954, 264); Гей, життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посміюся. Хто сміліший: я чи ти - Подивлюся, подивлюся (Тич., І, 1957, 3).

@ Давати віру кому - вірити, довіряти комусь. Йому все віру давала... Ні, не покине він мене (Мирний, І, 1954, 82); Давати (дати) волю див. воля; Давати (дати) волю ногам див. воля; Давати (дати) волю рукам див. воля; Давати (дати) гарбуза див. гарбуз; Давати (дати) гасло, рідко - те саме, що Давати знати. Поставили сторожу біля брами, - Як хто надійде, щоб давала гасло, і раду радили (Л. Укр., І, 1951, 187); Давати (дати) драла див. драла; Давати (дати) дулю див. дуля; Давати (дати) духу див дух; Давати (дати) здачі див. здача; Давати (дати) знати - повідомляти. Тим рипом він дає знати і дома, що вертається обідати (Мирний, IV, 1955, 117); Сподіваюсь, дасте мені знати, коли будете в Києві (Л. Укр., V, 1956, 276); Давати (дати) зрозуміти - робити зрозумілим. Софія сиділа гордо і посеред розмови давала зрозуміти, що скоріш вона робить ласку князеві, ніж він їй (Л. Укр., III, 1952, 505); Федот осудливо глянув на неї і дав зрозуміти своїм поглядом, що вона говорить дурниці (Тют., Вир, 1964, 216); Давати (дати) зуботичину (зуботичку), фам. - бити по зубах. Став їх [земляків] ганяти, а часом і зуботичку давати (Мирний, II, 1954, 129); Давати (дати) лад (порядок) у чому і без додатка - наводити, забезпечувати лад, порядок у чому-небудь; порядкувати. Усьому лад дає [Остап], усім перед веде -- отаманує (Мирний, II, 1954, 39); Ганна прибирала в кімнатах, давала лад у їдальні чи допомагала Нюсі (Коз., Сальвія, 1959, 122); Стара Настя ..аж біга від стола до печі, і страву сама носить і порядок дає (Кв.-Осн., II, 1956, 74); Давати (дати) початок чому - бути першоосновою, джерелом чого; Давати (дати) себе знати (почувати) - бути відчутним. Безсонна ніч давала себе почувати: не тільки груди, - руки, ноги, голова боліли, мов хто здавлював їх у лещатах (Мирний, І, 1954, 325); Давати (дати) слово: а) надавати можливість виступити на зборах. - Мирославо Наумівно, дай мені слово, - звівся з місця і випростався на весь свій гвардійський зріст солдат, що кинув першу репліку (Головко, II, 1957, 463); б) обіцяти що-небудь комусь. Даю Вам слово, що не в довгім часі пришлю Вам своє оповідання (Коцюб., III, 1956, 289); Умовляла-умовляла і вмовила: дав слово - перестану ледаря корчити. У суботу піду на роботі) (Ковінька, Кутя.., 1960, 140); Давати (дати) собі раду з чим і без додатка - справлятися з чим-пебудь самостійно. - Ми й самі дамо собі раду! (Фр., III, 1950, 98); Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки (Стеф., І, 1949, 51); Дати сторчака див. сторчак; Давати тон - те саме, що Задавати тон (див. задавати). [Аркадій:] Столиця, Лідо, вона тон дає країні (Корн., І, 1955, 97); Дати тягу див. тяг; Не дати спуску див. спуск; Ні дати ні взяти - такий самий, так само. Але годі о смерті гадать! Кістяк викличе тільки огиду... Що лякатись? Ні взяти ні дать: Мій певнісінький образ, по виду,- Так на мене скидається він (Граб., І, 1959, 236); Як пити дати див. пити; Я тобі дам; Він тобі дасть і т. ін. - уживається як погроза. - Хто видав так говорити! Ось я тобі дам! (Н.-Лев., II, 1956, 319); - Звісно, куди в таку тьму?.. - Краще до ранку. - До ранку, до ранку! - ще дужче закричав технік, розлючений тим, що його думка сподобалась шоферові. - Я комусь дам до ранку! (Гончар, III, 1959, 181).