БІЛКА, и, ж. 1. Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (Донч., II, 1956, 7).

@ Крутитися як (наче) [та] білка в колесі див. крутитися; Обідрати як (мов, наче) білку див. обдирати.

2. Хутро цього гризуна. Від кожного двору по білці данину брали (Мирний, V, 1955, 268).