ШИБЕНИЦЯ, і, ж. Споруда для виконання смертної кари через повішення. Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу - Тілько старших, а так шляхта - Купою на купі (Шевч., І, 1963, 114); [Олекса:] Знаєм, що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці (Вас., III, 1960, 17); В дві шеренги стояли німецькі солдати, а посеред площі височіла шибениця (Шиян, Переможці, 1950, 180); *У порівн. Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері (Стельмах, Хліб.., 1959, 391).

^ Кінчати (кінчити) [життя] на шибениці див. кінчати; Спровадити на шибеницю див. спроваджувати.