ШАБАТУРА, и, ж., діал. Скринька, коробка. Він кинув у шабатуру книжку, почепив набакир кепку і виклично [з викликом] подивився па Сагайдака (Добр., Тече річка.., 1961, 162); Це велика кругла шабатура, і в ній - торт (Мик., II, 1957, 58).