ШКУРА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Мирний, IV, 1955, 310); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Стельмах, І. 1962, 69); *Образно. Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий 1 шкурою, сірий бугай, стрепенув (Шевч., І, 1963, 197); Жито зітхає восковою хвилею, котить по своїй шкурі швидку шумливу тінь (Гуц., Скупана.., 1965, 87); // Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. Надумалось воно [ягня] все стадо насмішити: У вовчу шкуру одяглось (Гл., Вибр., 1951, 121); На низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (Скл., Святослав, 1959, 8); На яблунях висять свіжозідрані бичачі шкури (Тют., Вир, 1964, 328); В лоно широкого моря полинувши, світла богиня Із глибини принесла нам чотири тюленячі шкури (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963,84); -А ти вмієш обробляти шкури на хутро? - спитав поет (Тулуб, В степу.., 1964, 201); Дужі кожум'яки сиділи під дашками ганків на вулицях і м'яли своїми міцними руками волові шкури (Довж., І, 1958, 227); Родина Олесі не зважала на пахощі сирої і квашеної шкури та дубового квасу (Стельмах, II, 1962, 114).

^ Вовк в овечій шкурі див. вовк; Ділити шкуру невбитого ведмедя див. ділити.

2. Матеріал, одержаний шляхом хімічної і механічної обробки шкіри деяких тварин (перев. позбавлений шерсті). Як було іде [Юрко] селом у неділю, то випростується сміливо та хвацька, ноги витягує, мов струни, шпорами брязкає, солдатська шапочка на голові, рейтузи обшиті шкурою (II. Куліш, Вибр., 1969, 289); Жінки-носійки підіймають на голову чемодани з жовтої шкури (Коцюб., II, 1955, 412); За довгі роки війни він зрідка брався за своє старе ремесло, щоб виготувати собі й сусідам шкури.. на взуття (Стельмах, II. 1962, 117).

Чортова шкура - те саме, що Чортова шкіра (див. шкіра). Під комірчиною стояв верстат, а біля нього в старому танкістському комбінезоні з "чортової шкури" - хазяїн з виструганою рейкою в руках (Рудь, Гомін.., 1959, 23).

3. розм. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра. Його [Івана] шкура зчорніла та обліпила кості, очі запались ще глибше (Коцюб., II, 1955, 343); Роман підводився з огню.. Почорніла голова й руки, ..а з їх висіла обгоріла шкура... (Гр., II, 1963, 306); Я встиг призвичаїтися до нового хазяїна і його команди, що складалася з людей усіх можливих відтінків шкур і душ (Ю. Янов., II, 1958, 84).

^ [Аж] мороз (морозець, холод) пробігає (пробіг) по шкурі див. пробігати; Аж шкура болить див. боліти1; Аж шкура горить (тріщить, труситься і т. ін.) - Те саме, що Аж жижки трясуться (трусяться, трусилися, затрусилися, задрижали) (див. жижки). [Івга:] Як почую, що сталося щось, то так хочеться довідатись,- аж шкура труситься (Гр., II, 1963, 535); [Аж] шкура репає (репне) в кого, на кому - чому - хтось дуже товстий. Да ньому шапка кудлата була збита на потилицю, пика червона, ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (Головко, II, 1957, 133); Бути (перебувати, жити, пожити і т. ін.) в шкурі чиїй, якій - бути в чиєму-небудь або якому-небудь стані (перев. поганому, незавидному) якийсь час. Я уявив собі самого себе в шкурі співробітника "Лихої години", в роздертих калошах і то під час такого глибокого снігу (Сам., II, 1958, 261); - Хай і вони [поміщики] в нашій шкурі поживуть! -вирвалось у Григорія Волошина (Стельмах, І, 1962,369); Вилазити (вилізти) із шкури див. вилазити; Вилузуватися (вилузатися) із шкури див. вилузуватися; Випробовувати (випробувати, відчувати, відчути і т. ін.) на своїй (на власній) шкурі - переконуватися в чому-небудь на власному досвіді. - Я, як режисер майбутньої картини, і він - автор сценарію,- показав Сев рукою в мій бік, - і Богдан, що подав нам тему, на своїй шкурі випробувавши її,- всі ми разом з'ясуємо наші погляди (Ю. Янов., II, 1958, 79); Гітлерівська Німеччина, що віроломно напала на Радянський Союз, на власній шкурі відчула, яка велика сила і міць Радянської держави (Рад. Укр., 13.IX 1946, 3); Відривати (відірвати і т. ін.) з шкурою - те саме, що Відривати (відірвати і т. ін.) з м'ясом (див. м'ясо); Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкурою - те саме, що Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкірою (див. шкіра); Влазити (влізти) в шкуру див. влазити; В [свою] шкуру не потовпиться- дуже товстий. Я б радніший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а він [пан] такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться (Н.-Лев., II, 1956, 167); В шкуру чию кого - уживається як побажання комусь побувати в чиєму-небудь стані. - Що я тепер у зведення напишу? Вас би в мою шкуру (Тют., Вир, 1964, 14); Дерти (драти) шкуру (по три шкури) див. дерти; Дерти останню шкуру див. останній; Зазнавати (зазнати, звідати г от. ін.) на своїй (на власній) шкурі - те саме, що Знати, почому ківш лиха (див. лихо1). Петро ділився з ним своєю працею... То було слово самого життя; слово чоловіка, котрий не тілько бачив лихо, а й на своїй шкурі звідав його (Мирний, І, 1954, 353); Залазити (залізти) в шкуру див. залазити і; Заливати (залити, залляти, наливати, налити, налляти) за шкуру сала див. заливати, наливати; [Затинатися, затятися] в одну шкуру - уперто не погоджуватися з чим-небудь; упиратися. Всі [кріпаки] в одну шкуру затялися: - Не хочемо наділів! До слушного часу підождемо!.. (Мирний, IV, 1955, 239); Минуло різдво. Я й наполягла - женись! Він одбалакуваться давай: "Я й не нагулявся ще, і сяк, і так",- а я в одну шкуру: "Женись, женись, мій синочку!.." (Тесл., З книги життя, 1949, 22); Здирати (зідрати, здерти, знімати, зняти, здіймати, здійняти, злупити, стягати, стягувати, стягнути, стягти, лупити, облупити і т. ін.) шкуру (три шкури, сім шкур, десяту шкуру і т. ін.): а) нещадно визискувати, експлуатувати кого-небудь,. брати надмірну плату, ціну. Все думав: "Та й жартівливий же який наш пан, пошли йому, боже, здоров'я,- жартуючи й шкуру здійме!" (Мирний, IV, 1955, 227); - Вони [багачі] на людей капкани ставлять, як на вовка. Спіймавсь,- здеруть із тебе шкуру, оббілують дочиста, а те, що їм непотрібне, викинуть в гній (Коцюб., II, 1955, 55); Вони [українські поміщики] здирали по три шкури з українського селянина (Цюпа, Україна.., 1960, 31); Любив Комар замість однієї дві шкури з людини стягти (Ковінька, Кутя..,1960, 29); Князь був на торговищі, скаржились-бо йому новгородці, що купці захожі луплять по три шкури за все (Загреб., Диво, 1968, 401); б) нещадно, сильно бити когось. - До самого поліцмейстера доставлю! Облупе шкуру на тобі! (Мирний, V, 1965, 293); [Івга:] Приходь, Мусієчку, голубчику, любий!.. [Мусій:] Та я б на крилах радий летіти, дак коли ж Мартин сказав, що й шкуру здере, коли що теє... (Гр., II, 1963, 561); Закипіло в мене серце - сім шкур би з них зідрав за таку шкоду (Тют., Вир, 1964, 160); Із (з) шкури пнутися - те саме, що Вилазити із шкури (див. вилазити). - В мене таке враження, що він вирішив всю війну відсидітись в таборі,- сказав Лагутін.. - З шкури пнеться, аби тільки місця тут не втратити (Гончар, Людина.., 1960, 66); Лізти з шкури див. лізти; Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.) поза шкурою див. мороз; Морозом подрало по шкурі див. подерти; Морозом продерло по шкурі див. продирати; Надівати (надіти, натягати, натягти і т. ін.) овечу шкуру; Змінювати (змінити) вовчу шкуру на овечу - те саме, що Надягати (надягнути, надягти) овечу шкуру (див. надягати). - Сірі вовчики, наділи овечу шкуру та такі тихі стали... (Мирний, III, 1954, 308); Надягати (надягнути, надягти) овечу шкуру див. надягати; Нашим (його, її і т. ін.) салом та по нашій (його, її і т. ін.) шкурі див. сало; Пожити в шкурі див. пожити1; Поза шкурою (по шкурі) подрало див. подерти; Поспускати шкуру див. поспускати; Потерпати за свою шкуру - боятися за своє життя; Рятувати свою (власну) шкуру - рятувати своє життя. - Та він що, з місяця впав? Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (Головко, А. Гармаш, 1971, 281); - А де ж ти поділася? - винувато мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, як гукала йому вслід Наталка. - А то ви не чули? Свою шкуру мерщій рятувати, а мене там хай хоч і бомбою рознесе (Гончар, II, 1959, 217); Снігом сипле за шкуру див. сипати; Спускати (спустити, списувати, списати) шкуру (три шкури і т. ін.) - дуже бити, карати за що-но-будь.- Гляди ж мені, Семене, коли програєш - шкуру спущу! (Шиян, Баланда, 1957, 137); - Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! - у жовтих очах [Терентія] густішає злоба (Стельмах, І, 1962, 313); Так шкура й закипить див. закипати; Тільки (лиш, сама) шкура та кістки; Одні (самі, тільки) кістки та шкура див. кістка; Тремтіти за свою (власну) шкуру див. тремтіти; Труситися за [свою] шкуру див. труситися; Уболівати (боліти, боятися і т. ін.) за свою (власну) шкуру - те саме, що Тремтіти за свою (власну) шкуру (див. тремтіти). [Степан:] Не маєш права мене обзивати боягузом. [П р о к і п:] Брешеш, маю право. Маю, бо не за свою шкуру, а за всіх уболіваю (Корн., II, 1955, 120); - Хіба ж то чоловік? Він заради вигідної служби з відьмою побратається. А думаєш, за людей вболіває? За себе! За свою шкуру боліє!.. (Тют., Вир, 1964, 77)., Дмитро нарешті затримав погляд на батьковому обличчі, спитав вимогливо: - Чого ви не покликали- мене на весілля? ..Боялися за свою шкуру, так? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 297); - Ти за свою шкуру не переживай, вона у тебе товста (Голов., Тополя.., 1965, 12); Шкура та кості - те саме, що Тільки шкура та кістки (див. кістка). От назбиралися прохані гості. Блідні, намучені - шкура та кості. Всіх багатир до комори веде; Сперлась принишкла, напружено жде Хліба сірома - і боса і гола (Граб., І, 1959, 240); Шкура терпне див. терпнути.

4. перен., вульг. Людина, що дбає лише про свої інтереси. [Вантажник:] Тепер народ теж пішов... шкура. Тут один приїздив, ох, і шкура, видать... (Мик., І, 1957, 43); Дізнавшись про цю зраду, хлопці вирішили "дати Федькові бобу". Очевидно, так би й зробили, коли б Свербик не пронюхав небезпеки і не зник з горизонту зовсім.- Шкура,- оцінив його вчинок Максим (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 238); // Груба, жорстока людина; людина, здатна на низькі, ганебні вчинки, на зраду. - Випив раз, випив удруге... Ну, а останній раз.. здибалась мені ота поліцейська шкура, отой курокрад Гунька (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 136); - Він, шкура, навмисне заставив нас у воді талапатися, хотів перевірити, на що ми здатні (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 111); // Уживається як лайливе слово. - Ви ж самі давали йому руку цілувати,- сказала Христя., - Докажи, шкур-р-о! докажи, сучко! - гукнула пані, ухопивши Христю за коси (Мирний, III, 1954, 253); - Вовча шкуро! Як дам тобі по голові, дак три дні голови шукатимеш (Барв., Опов.., 1902, 455); [Стефан (зразу сердито починає ходити по камері, бубонить):] Собаки! Думали - мовчатиму, ти, не на того напали! Шкури! (Вас., III, 1960, 295); А ви що ж, продаєте своїх? Ах ви, шкури! (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 48).

^ Продажна шкура - зрадник, запроданець. Махно і Петлюра - продажна шкура (Укр.. пріїсл.., 1955, 341).

5. розм. Зовнішня оболонка плода рослини. Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (Коз., Нові Потоки, 1948, 104).