ЧЕРЕПИЦЯ, і, ж., збірн. Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток. За собором стояв невеличкий одноповерховий будиночок під червоною черепицею (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 228); Дах фасадної частини будинку було вкрито глазурованою черепицею (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 82).