ЧАВУНЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до чавун 2. Рибку смажить [матуся] мені, горілочку з стрючком [стручком], з хріном підносить мені, чайок у чавунці гріє мені (Тесл., З книги життя, 1949, 79); Зливає [мати] йому на руки теплої води з чавунця та все допитується: чи надовго приїхав та чи скоро зовсім додому верне (Кучер, Дорога.., 1958, 133).