ЦІПИЛНО, а, с. Держак ціпа. Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого... Давно було... Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги... хрести... (Л. Укр., I, 1951, 442); Гришка перевертає ціпилном снопи і, важко зітхнувши, мовчки б'є ціпом (Кос., Новели, 1962, 180); *У порівн. В руках черешня груба, як ціпилно (Фр., II, 1950, 18).