ЦИБУХ, а, ч. 1. Те саме, що чубук 1. Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи всередину люльки (Сміл., Пов. і опов., 1949, 215); // Люлька для куріння. Іван сів, добув з кишені капшук і напихав тютюном цибух (Галан, І, 1960, 518); Підіпер низький одвірок раменами, спрагло смокче самосад із цибуха дядько Степан (Літ. Укр., 4.III 1969, 2); // Не заповнена тютюном частина цигарки; гільза. Антосьо лиш погукує на менших: «бігай до міста! та бігай». І цибухів накупив, і тютюну (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); У Сироти картузик з вузьким козирком набакир, до нижньої губи приліпив цигарку.. Він мовчить, іноді потягне цибуха, посмакує димом... (Гуп., Скупана.., 1965, 254); // Те саме, що цигарка. Боженко скрутив цибуха з міцної махорки (Смолич, Реве та стогне... 1960, 438).

2. Здерев'янілий живець виноградної лози, який використовують для вегетативного розмноження винограду.