ЦЕРКВА, и; р. в. мн. ков, ж. 1. Релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань і обрядовості. - Отак бути! - сказав староста. - Діда Уласа як слід поховаємо, що від його грошей зостанеться - на церкву дамо, щоб поминали його праведну душу (Мирний. IV, 1955, 258);[Деві:] Ой, татко, татко! Скажи, за що вони його забили? [Річард:] За книжку.. Там писав він, що образів не треба поважати, що англіканська церква нечестива... (Л. Укр.,III,1952, 17); Католицька церква, римські папи протягом століть вели жорстоку, непримиренну боротьбу проти прогресивних устремлінь людства (Мельн., Обличчя.., 1960, 35); Біблійна легенда про всесвітній потоп всіляко підтримувалась церквою і пануючими класами тому, що вона допомагала їм одурманювати трудящих (Наука.., 7, 1958, 48).

Автокефальна церква див. автокефальний; Відлучати (відлучити) від церкви див. відлучати; Отці церкви див. отець; Служитель церкви див. служитель; Служник церкви див. служник.

2. Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Хоч позволив пан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Шевч., II, 1963, 47); Перебігаючи у хвилястих полях від висілка до висілка, сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (Гончар, III, 1959, 434); Другого дня Катря витопила раненько й зібралася до церкви (Головко, II, 1957, 215).

Соборна церква див. соборний.

&9671; З простягнутою рукою милостиню просити під церквою див. рука; [Іти, піти] з довгою рукою під церкву див. рука.