ФУРМАН, а, ч., заст. Візник (у 1 знач.). Бідні сотворіння [коні] наче почувають, що фурманові шкода їх бити, і здається, немов для подяки йому біжать самі, як можуть, потроху (Крим., Вибр., 1965, 392); Фурман гукнув на коней, тарантас виїхав з брами й заторохкотів по нерівному бруку Садової (Дмит., Наречена, 1959, 67).