Тлумачний словник української мови
ФОРТ, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району. Недурно говорив їй Петро, що з моря не промкнутися у Босфор, хіба що висісти десь осторонь та обійти його форти (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231); У вікнах морського музею Бухти розливи ясні, І видно, - підвівся за нею Малахів курган вдалині. І форт, що стоїть на сторожі При виході в море сто літ (Нагн., Зустрічі.., 1955, 15).