ФЕРТ, а, ч. 1. Стара назва літери «ф».

2. у знач. присл. фертом, розм. На зразок літери «ф», подібно до неї. Руки фертом, вираз строгий, Широко розкрачив [розкарячив] ноги Та й бурчить собі Бассім (Фр., XII, 1953, 443).

3. зневажл. Самовдоволена, розв'язна людина; франт, джиґун, жевжик. На приступку Сашкового ящичка поставив ногу в елегантному шевровому чоботі з лакованими закотами під коліньми якийсь ферт у сірих бриджах (Смолич, Світанок.., 1956, 30); А Іван - теж ферт! Закрутив дівчині голову, а тоді назад! (Кол., Терен.., 1959, 312).

Фертом ходити (дивитися і т. ін.) - мати молодецький, самовдоволений вигляд.