ФАРБА, и, ж. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Н.-Лев., II, 1956, 45); Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Л. Укр., II, 1951, 247); - Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Ю. Янов., І, 1954, 43); // Шар такої речовини на поверхні предмета. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (Гончар, Тронка, 1963, 236).

&9671; Водяні фарби див. водяний; Емалеві фарби див. емалевий; Кубова фарба див. кубовий; Олійна фарба див. олійний.

&9671; Згущувати (згущати, згустити) фарби див. згущувати; Малювати (зображати і т. ін.) рожевими фарбами (у рожевих фарбах) кого, що -висвітлювати, зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж буде) насправді; ідеалізувати. Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Хотк., II, 1966, 132); Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що і сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (Добр., Очак. розмир, 1965, 32); Малювати (зображати і т. ін.) темними фарбами кого, що - надавати кому-, чому-небудь негативних рис, змальовувати непривабливо, непринадно. Навіщо ж автор надає їй [матері] якийсь хист зводниці? ..Та й далі він малює її темними фарбами (Мирний, V, 1955, 424).

2. перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1. І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Щог., Поезії, 1958, 337); Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Ю. Янов., II, 1958, 41); Аеродром. Ліворуч - гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (Мик., І, 1957, 493).

3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.). Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Рильський, III, 1956, 26); Поезія В. Маяковського - грізне і бойове знаряддя, бо поет зумів знайти фарби, художні засоби для життєвого виразу ідей соціалізму (Мист., 2, 1956, 18).

4. тільки одн., рідко. Те саме, що рум'янець 1; краска (у 2 знач.). Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (Коп., Лейтенанти, 1947, 206); Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках (Стельмах, І, 1962, 84).

&9671; Заливатися (залитися, заллятися) фарбою див. заливатися; Наливатися (налитися, наллятися) фарбою див. наливатися.