УПРУГ, а, ч., заст. 1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює 1/4 або 1/8 десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. - Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров'ю трудящих (Коцюб., II, 1955, 72); * Образно. Може викую я з його [слова] До старого плуга Новий леміш і чересло. - І в тяжкі упруги... Може зорю переліг той (Шевч., І, 1963, 224).

2. Міра часу, що дорівнює четвертій частині робочого дня.

На (в, о, об) вечірньому упрузі - перед заходом (про сонце). Як же сонечко вже стало На вечірньому упрузі, Стихли сурми, гомін, крики, Тихо стало скрізь у лузі (Л. Укр., І, 1951, 366); Кінчився літній день, і сонце на упрузі Вечірньому було (Вороний, Вибр., 1959, 105); На (в, о, об) третьому упрузі - після полудня. Вже так як об третьому упрузі назирне він коненя (Сл. Гр.).