ТРЯМ, ТРАМ, а, ч., діал. 1. Сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін. Побігла [Даринка] в повітку, зняла його [півника], теж уже сонного, з тряма, зв'язала мотузком ноги, посадила на возик (Вирган, В розп. літа, 1959, 261); Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму, приладновували трами, густо вкриваючи дошками стелю [рудні] (Досв., Вибр., 1959, 348).

2. Взагалі колода, балка. З подивом глядів тепер Максим, як ота незвичайна женщина [жінка].. поборювала всякі трудності утяжливої дороги, як легко пере-скакувала... величезні трами (Фр., VI, 1951, 12).