ТРОСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що тростина 3. Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 381); Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Тют., Вир, 1964, 423).

2. муз. Тонка, перев. очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.