ТРИБ1, а, ч., техн. Те саме, що шестірня. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Кос., Новели, 1962, 152).


ТРИБ2, у, ч., заст. Хід, порядок. Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Л. Укр., V, 1956, 337); Доїння відбувається бистро, раз заведеним трибом (Хотк., Довбуш, 1965, 89); // Спосіб життя. - Дасте ви жінці своїм трибом жити, і все пропало, рушиться сім'я (Кол., Терен.., 1959, 229).

Іти (піти) своїм трибом: а) іти, відбуватися своїм ходом (порядком). Справи пішли своїм трибом (М. Ол., Леся, 1960, 175); б) іти своїм шляхом у житті. Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом (Мик., II, 1957, 75); Триб життя> - те саме, що Спосіб життя (див. спосіб). Ярина знала вже, що батьки її бідніють і хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють, але почувається вже потреба негайної ліквідації інтересів для забезпечення хоч неласого шматка хліба (Коцюб., І, 1955, 156); Поволі обертався знайомий вербівчанам, з року в рік повторюваний триб життя рідного села (Іщук, Вербівчани, 1961, 40); Триб мислення - напрям, склад думок. Психологи-фізіономісти твердять, буцім наш інтимний світ, як і триб мислення, характер та фах лишають карб на нашій зовнішності (Літ. Укр., 11.I 1968, 2).