ТАТО, а, ч., розм. Те саме, що батько 1. І вчила княгиня [дитину] Тілько «мамо» вимовляти, А «тато» не вчила... (Шевч., II, 1963, 28); - Виблагай у батька дозвіл побратись - і мій тато пристане на це (Коцюб., II, 1955, 157); Оленчук надів кожушок.. Діти, відчувши якусь тривогу, обліпили його: - Тату, куди ви? (Гончар, II, 1959, 412); // Ввічливе звертання до тестя, свекра. Там [на пасіці] усе просто й більш зрозуміло, аніж дома, де чомусь нема братолюбія поміж синами, на яких він здав господарство, і не чується злагоди між Терентієм і Дариною.. - Тату, ви їсти будете? - підходить до старого Дарина. - Є толокно з в'юнів (Стельмах, І, 1962, 316).