СІНОВАЛ, у, ч., рідко. Те саме, що сінник 1. - І я не тутешній,- обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Янов., І, 1959, 359); Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Тют., Вир, 1964, 256).