СЬКАТИ, ськаю, ськаєш, недок. 1. перех. і неперех., кому, кого, розм. Шукати вошей у чиємусь волоссі. Він і приліг до сестриці на коліна, та як та йому ськала, а він і заснув (Кв.-Осн., II, 1956, 195); Мася почала ськати [батька] і думала собі, ськаючи: - Що це сталось таткові? чи не слабі вони? (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); // Шукати паразитів у шерсті тварин. Вже парубком узяли його до замку і перше приставили до панських собак - мить та блохи ськать (Морд., І, 1958, 140).

Ськати в голові - шукати вошей у волоссі голови. - Сьогодні, як вернешся од церкви додому, жінка стане тобі ськати в голові... (Стор., І, 1957, 22).

2. перех., діал. Шукати, намагатися знайти кого-, що-небудь. Зараз губернатор послав жандармів ськати Тимоху, а Ївзі звелів тутечка дожидати (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Василеві того тілько й треба, - наївся, напився дома і пішов товариства ськати, у його своє товариство було (Мирний, IV, 1955, 78).