СУПРЯЖИЧ, а, ч. Один із господарів, які об'єдналися в супрягу. Улас знайшов супряжичів, спрягався з ними й орав клапоть поля наспіл у сусіда (Н.-Лев., III, 1956, 355); * Образно. - Поміняймось серцями, станьмо вічними супряжичами в супрязі душ..! (Н.-Лев., IV, 1956, 234).