СТУПИР, я, ч., діал. Товкач. Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Щог., Поезії, 1958, 195); Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (Свидн., Люборацькі, 1955, 91).