СТРУНКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до струна 1, 2. Бойові оркестри грали... Скільки струн в душі і струнок! (Нагн., Вибр., 1950, 26); Борис, який взагалі схилявся перед артистичним зухвальством свого друга в його поводженні з технікою і завжди знаходив у Валентина якусь «струнку», на цей раз вигукнув, що це «просто геніально» (Гончар, IV, 1960, 82); Віктор мовчав: «Картопля, город. Звідки у неї така хазяйська струнка?» (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 644); * У порівн. Бачу й тую слободу: онде під горою Вулиця послалася стрункою прямою (Щог., Поезії, 1958, 151).

@ Болюча (слаба, слабка) струнка чия, кого, для кого - те саме, що Болюча (слаба, слабка) струна (див. струна). Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном, котра, однак, якраз і відкрила іншу болючу струнку її почуттів (Кобр., Вибр., 1954, 106); Витягатися (витягуватися, витягтися, витягнутися, повитягатися) в струнку див. витягатися, повитягатися; Заграти на чутливих (слабких) струнках чиїх, яких - знаючи чиїсь уразливі місця, використати їх з певною метою; Зачіпати (зачепити, торкати, торкнути) струнку душі (серця, в серці) - те саме, що Зачіпати (зачепити) струни душі (серця) (див. зачіпати). - Виджу, що своїми словами торкнув я сантиментальну струнку в твоїм серці (Фр., VII, 1951, 391); Ходити [як (мов, немов і т. ін.)] по струнці: а) бути слухняним, виконувати все чітко та безвідмовно. Йонька.. ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п'явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Тют., Вир, 1964, 7); б) ходити прямо, витягнувшись (про людину). Раз іде собі [Івашко] по дорозі і мізкує: - Яку б то мені знайти дівчину?! От якби таку:.. плече широке, груди високі.., щоб ходила як по струнці, високо піднявши головоньку!.. (Стор., І, 1957, 136).

2. діал. Відгороджене місце в кошарі, хліві для доїння овець. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Тільки і спочинку було, що під дашком у струнці під час доїння (Коцюб., II, 1955, 323).