СТРОЇТИ1, строю, строїш, недок., перех. 1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати.

2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. В.. класі строять музичні інструменти (У. Кравч., Вибр., 1958, 326); Оглянулась [Неллі], а на порозі мати Петруся. Стоїть і не зводить очей з сина, що строїть скрипку (Ірчан, II, 1958, 120); * Образно. Ви [М. В. Лисенко] строїли струни серця нашого на високий лад, - і тепер - чуєте всенародний акорд, що звучить на Вкраїні?! (Коцюб., III, 1956, 252).

3. розм., рідко. Те саме, що будувати. Строїли [люди] монастирі, костьоли, а душі свої губили у тяжких гріхах (Стор., І, 1957, 127); - Строю я будинок Із сухих дощок, Міцно забиваю Молотком гвіздок (Щог., Поезії, 1958, 110).

4. Організовувати, влаштовувати, налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь. Нагайкою вчив [Петро І] строїть Жінкам вечерниці [вечорниці] І кроїть запаски й спідниці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 163).

@ Дурня строїти див. дурень; Підсмішки строїти див. підсмішки; Смішки строїти - жартувати, сміятися, перев. не тоді, коли потрібно. Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (Чуб., V, 1874, 354); - У задніх рядах - не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (Логв., Літа.., 1960, 63); Строїти вихиляси та викрутаси - загравати, кокетувати. [Векла:] Кума Стеха казали, що бачили, як.. Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти... (Кроп., II, 1958, 350); Строїти з себе кого - удавати з себе кого-небудь. Це кара божа - не сестра. Там училася в гімназії - баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись... (Головко, І, 1957, 215); Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Янов., II, 1958, 251); Строїти комедію (кумедію) - те саме, що Грати комедію (див. грати2); Строїти комизу - вередувати. - Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (Тич., II, 1947, 33); Строїти міни - робити гримаси. - Іч, куди забрався, гемонський хлопець! - строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Гончар, Таврія, 1952, 189).

5. діал. Одягати, наряджати. Мати дає волю дочці.., вбирає і строїть її по своїй спромозі, «щоб не встид їй було показатися між люди» (Фр., XVI, 1955, 54).


СТРОЇТИ2 див. строювати.


СТРОЇТИ див. струїти.