СТЕРНИЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що стерновий 2. [Гелен:] Я з правдою борюсь і сподіваюсь її подужати і керувати от як стерничий кораблем керує (Л. Укр., II, 1951, 296); Обережний і спритний стерничий може вивести човен на відкриті плеса й озера лиш по малопомітних протоках (Наука.., 8, 1967, 49); Снасті тим часом усі спорядивши, на свій корабель ми Сіли, - вітер лише та стерничий його спрямували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 191).