СВОЯК, а, ч. 1. Брат дружини. [Денис:] Мокрина таки трохи чи не з рідні нам, бо брата мого у других, Ригорія Шапувала, свояк та держав її небогу, Петрову дочку... (Кроп., II, 1958, 437); // Чоловік жінчиної сестри. Згодом на вогник зайшов Петро Семенович Ярошенко, свояк Галаженка. Вони одружені на рідних сестрах (Рад. Укр., 16.V 1961, 2).

2. діал. Родич. Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові, все Городиські, хоч і не свояки (Фр., II, 1950, 85); - Поклони так само нема ким пересилати - ми не кревні, ані свояки (Л. Укр., III, 1952, 739).

3. розм. Своя, близька людина. Свій свояка вгадав здалека (Номис, 1864, № 7962); - Бачу, - тут свої люди,- тремтячим голосом промовив старець. - Тхе! Знайшов своїх! - зареготав Задорожній. - Свояк обізвався!.. (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 288).